аїл

АЇ́Л, у, ч.

1. іст. У киргизів та алтайців у минулому – селище кочівників, звичайно населене членами однієї родини.

Тихий алтайський аїл, розкиданий по широкій долині, спав міцним сном (В. Гжицький).

2. іст. У монгольських народів – кочова сімейна група.

В армії Чингіcхана тисячі підрозділялися на сотні, які, у свою чергу, складалися з десятків (кочових груп – аїлів, які виставляли по 10 воїнів) (з наук.-попул. літ.).

3. У Киргизстані – сільська адміністративно-територіальна одиниця.

У міста, селища та аїли Киргизії прийшло радісне свято (з газ.).