балакливий
БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що балаку́чий.
Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок);
Він мало говорив та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу жінку (Грицько Григоренко);
У численних музичних програмах українського телебачення ведучі виступають в образі балакливого тінейджера (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балакливий — балакли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- балакливий — -а, -е. Те саме, що балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балакливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- балакливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- балакливий — Балакли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- балакливий — БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що балаку́чий. Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Вовчок, VI, 1956, 217); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Григ., Вибр., 1959, 238). Словник української мови в 11 томах