1. Словник української мови в 11 томах

балакливий

БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що балаку́чий.

Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Вовчок, VI, 1956, 217);

Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Григ., Вибр., 1959, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакливий — балакли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. балакливий — -а, -е. Те саме, що балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балакливий — БАЛАКЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що балаку́чий. Балакливий був чоловік, веселий, громадський (Марко Вовчок); Він мало говорив та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу жінку (Грицько Григоренко)... Словник української мови у 20 томах
  4. балакливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. балакливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. балакливий — Балакли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)