бамбула
БАМБУ́ЛА¹, и, ч., зневажл.
Великий, огрядний і перев. неповороткий, незграбний чоловік, хлопець.
Він [Тимко] навіть дихання затамував. Тільки підвів угору очі. “І чому крига під ними не завалиться? Он які бамбули!” Червоні розпашілі пики схилились до нього (Ю. Логвин);
// Тюхтій.
У Матвія Матвійовича з одної циркової програми, баченої ще замолоду, лишився в пам'яті .. сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (І. Волошин).
БАМБУ́ЛА², и, ж.
1. Ударний музичний інструмент афроамериканського походження.
Бамбула нагадує барабан, схожий на бамбуковий бочонок з натягнутою на ньому воловою шкірою (з наук.-попул. літ.);
Бамбула як музичний інструмент у першій половині XIX ст. була дуже поширена в чорношкірих жителів Нового Орлеана (з газ.).
2. Негритянський танець, який виконують у супроводі барабана.
Танець бамбула наприкінці XIX ст. був витіснений з Парижа танцями японських виконавиць (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- бамбула — бамбу́ла іменник жіночого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
- бамбула — (англ. bambula) — 1. Ударний музичний інструмент афро-американського походження невизначеної висоти звуку з родини мембранофонів, бамбукова діжечка з шкіряною мембраною. Звук видобувають долонями. Словник-довідник музичних термінів
- бамбула — -и, ч. 1》 зневажл. Тюхтій. 2》 муз. Ударний музичний інструмент афро-американського походження. 3》 муз. Негритянський танець, який виконували у супроводі барабана. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бамбула — бамбу́ла (бамбу́ля) огрядна, неповоротка людина (ср, ст)||бамбулко, валило, грубас, грубасик, пампух, спухляк Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бамбула — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
- бамбула — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
- бамбула — БАМБУ́ЛА, и, ч., зневажл. Тюхтій. У Матвія Матвійовича з одної циркової програми, баченої ще замолоду, лишився в пам’яті.. сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (Вол., Місячне срібло, 1961, 10). Словник української мови в 11 томах
- бамбула — Бамбула, -ли м. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ, животное; неповоротливый волъ. КС. 1898. VII. 46. Словник української мови Грінченка