1. Словник української мови у 20 томах

бандерильєро

БАНДЕРИЛЬЄ́РО, невідм., ч.

Озброєний бандерильєю піший боєць у кориді.

На арену прудко вистрибнув смаглявий бандерильєро й одразу замиготів криваво-червоною плахтою (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандерильєро — бандерильє́ро іменник чоловічого роду, істота помічник матадора під час кориди Орфографічний словник української мови
  2. бандерильєро — невідм., ч. Піший боєць у кориді, який кидає в бика бандерильї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бандерильєро — бандерильє́ро (ісп. banderillero) піший боєць з биком, який кидає в нього бандерильї. Словник іншомовних слів Мельничука