1. Словник української мови у 20 томах

бант

БАНТ, а, ч.

Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса.

Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (І. Нечуй-Левицький);

Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим бантом (В. Кучер);

У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками, зав'язаними подвійним бантом (Л. Юхвід).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бант — бант іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бант — -а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бант — Метелик Словник чужослів Павло Штепа
  4. бант — Бант, -та; ба́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бант — БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як прикраса. Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах