бант

БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як прикраса.

Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (Н.-Лев., II, 1956, 77);

На маленькому Вані красувався сірий костюмчик і великий білий бант (Бойч., Молодість, 1949, 248);

У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками, зав’язаними подвійним бантом (Юхвід, Оля, 1959, 12);

Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим бантом (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бант — бант іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бант — -а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бант — Метелик Словник чужослів Павло Штепа
  4. бант — БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса. Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (І. Словник української мови у 20 томах
  5. бант — Бант, -та; ба́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)