бант
БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як прикраса.
Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (Н.-Лев., II, 1956, 77);
На маленькому Вані красувався сірий костюмчик і великий білий бант (Бойч., Молодість, 1949, 248);
У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками, зав’язаними подвійним бантом (Юхвід, Оля, 1959, 12);
Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим бантом (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бант — бант іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бант — -а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бант — Метелик Словник чужослів Павло Штепа
- бант — БАНТ, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав'язана таким вузлом стрічка або стьожка, що використовується перев. як прикраса. Дрижав чудовий бант на талії з чорного кружева та білих шовкових стрічок (І. Словник української мови у 20 томах
- бант — Бант, -та; ба́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)