1. Словник української мови у 20 томах

безвигульний

БЕЗВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е.

Який здійснюється у закритих приміщеннях; не пов'язаний із вигулом (про тварин, худобу).

Безвигульне утримування корів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвигульний — безви́гульний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвигульний — -а, -е. Що не зв'язаний із вигулом, здійснюється у закритих приміщеннях (про утримання худоби). Великий тлумачний словник сучасної мови