безвухий
БЕЗВУ́ХИЙ, рідше БЕЗУ́ХИЙ, а, е.
1. Який не має вуха або вух.
Чого це ваша собака безвуха? (Сл. Гр.).
2. Який не має вушка (про посуд, голку і т. ін.).
Отут, біля безвухого, зсередини блискучого від поливи глечика, він опускається на землю (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвухий — безву́хий прикметник Орфографічний словник української мови
- безвухий — рідше безухий, -а, -е. 1》 Який не має вуха або вух. 2》 Який не має вушка (про посуд, голку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвухий — Безву́хий і безу́хий, -ха, -хе безу́хий = безву́хий, -ха, -хе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безвухий — БЕЗВУ́ХИЙ, рідше БЕЗУ́ХИЙ, а, е. 1. Який не має вуха або вух. Чого це ваша собака безвуха? (Сл. Гр.). 2. Який не має вушка (про посуд, голку і т. ін.). Отут, біля безвухого, зсередини блискучого від поливи глечика, він опускається на землю (Стельмах, Хліб.., 1959, 479). Словник української мови в 11 томах
- безвухий — Безвухий, -а, -е 1) Не имѣющій одного уха или обоихъ. Чого це ваша собака безвуха? Полт. 2) О посудѣ, иголкѣ: не имѣющій ушка. Безвухий горщик. Безвуха голка. Словник української мови Грінченка