безвір'я
БЕЗВІ́Р'Я, я, с.
1. Відсутність віри в Бога; безбожність.
Ті, що залишилися в безвір'ї, – геть погинуть (з рел.-церк. літ.);
“Віра рятує – безвір’я губить”, – так мудро каже народ (з газ.).
2. Відсутність віри в кого-, що-небудь.
Не раз мене обгорне, мов туман, Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір'я в себе, в свій талан (Леся Українка);
Вона [Мотря] належала до тих людей, безвір'я яких випливало підсвідомо. Проте, коли чула хулу проти того, в кого її примушувано вірити змалку, вона в якомусь острасі тікала від таких жартів (С. Добровольський);
За раціональної, освіченої епохи людства війна згубила йому дорогу до “внутрішнього” бачення, що призвело до безвір'я і заперечення духовних цінностей (із журн.);
Якщо влада втрачатиме психологічну легітимність, то це закінчиться відмовою у довірі з боку громадян: прірву безвір'я не подолати ніякими адміністративно-силовими чи правовими методами (з газ.).
Значення в інших словниках
- безвір'я — безві́р'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безвір'я — -я, с. 1》 Відсутність віри в кого-, що-небудь. 2》 Відсутність віри в Бога; безбожність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвір'я — АТЕЇ́ЗМ (заперечування існування бога), БЕЗБО́ЖНІСТЬ, БЕЗВІ́Р'Я, БЕЗБО́ЖНИЦТВО, БЕЗВІ́РСТВО рідко, БЕЗБО́ЖЖЯ рідко. Ні релігія, ні атеїзм самі по собі не роблять людину моральною (з журналу)... Словник синонімів української мови
- безвір'я — Безвір'я, -р'я с. Безвѣріе. Віра і безвір'я. Щог. В. 109. Словник української мови Грінченка