1. Словник української мови у 20 томах

безвічно

БЕЗВІ́ЧНО, рідко.

Присл. до безві́чний.

Його покликали – і він подався туди, де тривають безвічно дощі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвічно — Присл. до безвічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безвічно — Безвічно нар. Вѣковѣчно. Словник української мови Грінченка