1. Словник української мови у 20 томах

безвічний

БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко.

Який не перестає існувати; вічний, довічний.

А тим часом Твої [місяця] сестри – зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т. Шевченко);

У віршах періоду заслання Шевченко оспівує Україну, але не безвічну, не абстрактну, а “безталанну”, “убогу”, яка віками стогнала під ярмом визискувачів (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвічний — безві́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. безвічний — -а, -е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвічний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  4. безвічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
  5. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри — зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. безвічний — Безвічний, -а, -е Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч. Словник української мови Грінченка