безвічний
БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний.
А тим часом Твої [місяця] сестри — зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч., II, 1953, 372);
У віршах періоду заслання Шевченко оспівує Україну, але не безвічну, не абстрактну, а "безталанну", "убогу", яка віками стогнала під ярмом визискувачів (Іст. укр. літ., І, 1954, 249).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвічний — безві́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- безвічний — -а, -е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри – зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т. Словник української мови у 20 томах
- безвічний — див. вічний Словник синонімів Вусика
- безвічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
- безвічний — Безвічний, -а, -е Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч. Словник української мови Грінченка