безвічний

безві́чний

-а, -е, рідко.

Який не перестає існувати; вічний, довічний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвічний — безві́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри – зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. безвічний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  4. безвічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми.. Словник синонімів української мови
  5. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри — зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. безвічний — Безвічний, -а, -е Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч. Словник української мови Грінченка