безголов'я
БЕЗГОЛО́В'Я, рідше БЕЗГОЛІ́В'Я, я, с.
Нещастя, горе, біда.
Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе. Так як велике безголов'я Тому, хто грішну жизнь [життя] веде (І. Котляревський);
Я вам покажу! Я вам усім безголов'я зроблю (Б. Лепкий);
Дівчину зустрів я. Ой яка ж вона хороша не знайду і слів я: .. тільки глянув, то й зав'янув, – моє ж безголів'я! (П. Тичина);
Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко);
І за твоїм жалінням заскорузлим, за безголів'ям – просвіту нема (В. Стус).
◇ (1) На [своє́] безголо́в'я (рідше безголі́в'я) чиє, рідко кому і без дод. – на нещастя, на лихо, зовсім недоречно для кого-небудь.
Отож і вчити почали Письму панят. На безголов'я і я учуся. Слізьми! Кров'ю! Письмо те полилося! (Т. Шевченко);
Вмерла друга [жінка], і він закаявся женитись, щоб знову не взяти такої лихої на своє безголов'я (М. Коцюбинський);
Через море брела, спішила, .. прибігла у садок на побачення і, виходить, на своє безголов'я (О. Гончар);
Мов із гранітних глибин козацької Хортиці, виходить на безголов'я ворогам богатир Влас Харитонович, що самому Піддубному колись м'яв ребра (з газ.).
Значення в інших словниках
- безголов'я — безголо́в'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- безголов'я — І БЕЗГОЛІВ'Я , безталання, біда, лихо, горе, нещастя, БЕЗДОЛЛЯ, безщастя. Словник синонімів Караванського
- безголов'я — рідше безголів'я, -я, с. Нещастя, горе, біда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безголов'я — безголов'я: ♦ ма́єш, Фе́дьку, безголов'я про чоловіка, якого спіткало несподіване горе (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- безголов'я — див. біда; глупота; шапка Словник синонімів Вусика
- безголов'я — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови