1. Словник української мови у 20 томах

безгомінно

БЕЗГОМІ́ННО.

Присл. до безгомі́нний.

Виринула в його душі туга за домом... туга.., що безгомінно пристала до нього... (О. Кобилянська);

// у знач. пред.

Рудник ще спав. Скрізь було безлюдно і безгомінно (О. Гуреїв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгомінно — безгомі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безгомінно — Присл. до безгомінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безгомінно — див. тихо Словник синонімів Вусика
  4. безгомінно — БЕЗГОМІ́ННО. Присл. до безгомі́нний. Виринула в його душі туга за домом… туга.., що безгомінно пристала до нього… (Коб., II, 1956, 91); // у знач. присудк. сл. Рудник ще спав. Скрізь було безлюдна і безгомінно (Гур., Життя.., 1954, 278). Словник української мови в 11 томах