1. Словник української мови у 20 томах

безгоміння

БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с.

Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша.

На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.);

Навкруги розтаборився дикий малинник і стояло чітке безгоміння (М. Хвильовий);

Пес, скориставшись із безгоміння, .. починав перекличку (І. Багряний);

– Мене якось бентежить оця тиша у селі, – майже пошепки сказала Ніна, щоб не дуже порушувати безгоміння (О. Копиленко);

І морок вливається в парк, і тиша над парком спливла, І никнуть будівлі навкруг, сповиті важким безгомінням (М. Бажан);

І сновигали в безгомінні три хлопці, три душі, три тіні (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгоміння — безгомі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безгоміння — Тиша, німота, німування, безголосся, мовчанка, мовчання, безмовність, сил. мертвота; поет. безгомінь; пор. СПОКІЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безгоміння — -я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безгоміння — див. безмовність; затишок; тиша Словник синонімів Вусика
  5. безгоміння — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю. Словник синонімів української мови
  6. безгоміння — Безгомі́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безгоміння — БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); — Мене якось бентежить оця тиша у селі, — майже пошепки сказала Ніна, щоб не дуже порушувати безгоміння (Коп., Земля.. Словник української мови в 11 томах
  8. безгоміння — Безгоміння, -ня с. Безмолвіе. На місяцеві спокон-віку безвітря, безгоміння. Ком. І. 41. Словник української мови Грінченка