1. Словник української мови у 20 томах

безгосподарник

БЕЗГОСПОДА́РНИК, а, ч., розм.

Безгосподарна людина (див. безгоспода́рний 1).

Теща вважала його безгосподарником (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгосподарник — безгоспода́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безгосподарник — -а, ч. Безгосподарна (у 1 знач.) людина. Великий тлумачний словник сучасної мови