1. Словник української мови у 20 томах

безгучно

БЕЗГУ́ЧНО.

Присл. до безгу́чний.

Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює – безгучно, тихо, плавно, мірно (Леся Українка);

Берези визирали з-за дубів і безгучно, радісно сміялися (В. Винниченко);

Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (О. Гончар);

Калинка бив короткими злими чергами, .. доки поруч упав безгучно снаряд (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгучно — безгу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безгучно — Присл. до безгучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безгучно — див. тихо Словник синонімів Вусика
  4. безгучно — БЕЗГУ́ЧНО. Присл. до безгу́чний. Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює — безгучно, тихо, плавко, мірно (Л. Укр., III, 1952, 463); Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (Гончар, Таврія.., 1957, 656). Словник української мови в 11 томах