1. Словник української мови у 20 томах

бездефіцитний

БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який не призводить до дефіциту (у 1 знач.); незбитковий.

Ми вийдемо також на бездефіцитний фонд соціального страхування (із журн.);

Намагання досягти бездефіцитного бюджету за рахунок надходжень від приватизації стали нездійсненими (з газ.);

Бездефіцитний баланс.

2. Який є в достатній кількості; якого вистачає.

Не всі білки їжі рівноцінні між собою у своїй здатності підтримувати бездефіцитний білковий обмін (з наук. літ.);

Бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездефіцитний — бездефіци́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездефіцитний — [беиздеиф'іцитнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. бездефіцитний — -а, -е. Який не має або не дає дефіциту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бездефіцитний — Бездефіци́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бездефіцитний — БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е. Який не має або не дає дефіциту. Словник української мови в 11 томах