1. Словник української мови в 11 томах

бездефіцитний

БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е. Який не має або не дає дефіциту.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездефіцитний — бездефіци́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездефіцитний — [беиздеиф'іцитнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. бездефіцитний — -а, -е. Який не має або не дає дефіциту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бездефіцитний — БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не призводить до дефіциту (у 1 знач.); незбитковий. Ми вийдемо також на бездефіцитний фонд соціального страхування (із журн. Словник української мови у 20 томах
  5. бездефіцитний — Бездефіци́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)