беззаперечний
БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
Якого не можна заперечити; безспірний.
Жінка завжди може підвести беззаперечні теоретичні підвалини будь-яким своїм почуттям (О. Іваненко);
Відповідальність за порушення закону в правовій державі повинна бути беззаперечною (з газ.);
// Який не допускає заперечень; категоричний.
– Брешеш! – сказав беззаперечним тоном баришник (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беззаперечний — беззапере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- беззаперечний — -а, -е. Якого не можна заперечити; безспірний. || Який не допускає заперечень; категоричний. Беззаперечне стягнення — примусове стягнення коштів без звернення до суду, арбітражного суду, іншого органу, який розглядає майнові суперечки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беззаперечний — див. покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
- беззаперечний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Словник синонімів української мови
- беззаперечний — БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Янов., Мир, 1956, 262); // Який не допускає заперечень; категоричний. — Брешеш!... Словник української мови в 11 томах