1. Словник української мови в 11 томах

беззаперечний

БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний.

Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Янов., Мир, 1956, 262);

// Який не допускає заперечень; категоричний.

— Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник (Шиян, Баланда, 1957, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаперечний — беззапере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззаперечний — -а, -е. Якого не можна заперечити; безспірний. || Який не допускає заперечень; категоричний. Беззаперечне стягнення — примусове стягнення коштів без звернення до суду, арбітражного суду, іншого органу, який розглядає майнові суперечки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззаперечний — БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Жінка завжди може підвести беззаперечні теоретичні підвалини будь-яким своїм почуттям (О. Іваненко); Відповідальність за порушення закону в правовій державі повинна бути беззаперечною (з газ. Словник української мови у 20 томах
  4. беззаперечний — див. покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. беззаперечний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Словник синонімів української мови