1. Словник української мови у 20 томах

беззубо

БЕЗЗУ́БО.

Присл. до беззу́бий.

Розхмаривсь і дід. – О, горобенятка вже встали. – Сміявсь їм із далечі беззубо (А. Головко);

Баба сидить понуро, мовчки, беззубо жвакаючи зморщеними, як перепечене яблуко, синюватими губами (Б. Антоненко-Давидович);

Подивилася [баба] на себе, на лису, беззубо собі посміхнулась (І. Драч);

Нам, звісно, хотілося побачити на чемпіонаті Старого Світу українську збірну. Навряд чи вона зіграла б так само беззубо, як шведи чи бельгійці (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззубо — беззу́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. беззубо — Присл. до беззубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззубо — БЕЗЗУ́БО. Присл. до беззу́бий. Розхмаривсь і дід. — О, горобенятка вже встали. — Сміявсь їм із далечі беззуба (Головко, І, 1957, 211). Словник української мови в 11 томах