беззубо
БЕЗЗУ́БО. Присл. до беззу́бий.
Розхмаривсь і дід. — О, горобенятка вже встали. — Сміявсь їм із далечі беззуба (Головко, І, 1957, 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беззубо — беззу́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- беззубо — Присл. до беззубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беззубо — БЕЗЗУ́БО. Присл. до беззу́бий. Розхмаривсь і дід. – О, горобенятка вже встали. – Сміявсь їм із далечі беззубо (А. Головко); Баба сидить понуро, мовчки, беззубо жвакаючи зморщеними, як перепечене яблуко, синюватими губами (Б. Словник української мови у 20 томах