1. Словник української мови у 20 томах

безмірний

БЕЗМІ́РНИЙ, а, е.

1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний.

Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.);

Ліси кінчаються десь під Знам'янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Яновський);

В надрах нашого світила не термоядерна піч, як ми гадаємо, а річище для прийому безмірної енергії Мегабуття (О. Бердник).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття, статус, авторитет і т. ін.).

Яка безмірна велич Його [Бога] сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Схиливши на груди голову, довго так стояв [Замфір], мовчазний та замислений, як жива статуя безмірного смутку (М. Коцюбинський);

Данько дивився на неї, і безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце (О. Гончар);

Сьогодні ми вже не заявляємо з такою безмірною гордістю, як кілька десятиліть тому, що людина – цар усього живого й неживого на землі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмірний — безмі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безмірний — Незмірний, незміренний, незглибимий, БЕЗМЕЖНИЙ; (сум) дуже глибокий. Словник синонімів Караванського
  3. безмірний — -а, -е. 1》 Якого неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безмірний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  5. безмірний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. безмірний — БЕЗМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.); Ліси кінчаються десь під Знам’янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Янов., II, 1954, 234). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  7. безмірний — Безмірний, -а, -е Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. МПр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. І. 20. Безмірна далечінь. Ком. І. 51. Словник української мови Грінченка