1. Словник української мови в 11 томах

безмірний

БЕЗМІ́РНИЙ, а, е.

1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний.

Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.);

Ліси кінчаються десь під Знам’янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Янов., II, 1954, 234).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Схиливши на груди голову, довго так стояв [Замфір], мовчазний та замислений, як жива статуя безмірного смутку (Коцюб., І, 1955, 230);

Данько дивився на неї, і безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце (Гончар, Таврія.., 1957, 380).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмірний — безмі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безмірний — Незмірний, незміренний, незглибимий, БЕЗМЕЖНИЙ; (сум) дуже глибокий. Словник синонімів Караванського
  3. безмірний — -а, -е. 1》 Якого неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безмірний — БЕЗМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.); Ліси кінчаються десь під Знам'янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. безмірний — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  6. безмірний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. безмірний — Безмірний, -а, -е Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. МПр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. І. 20. Безмірна далечінь. Ком. І. 51. Словник української мови Грінченка