безмір
БЕ́ЗМІР, у, ч.
1. Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя.
Пурпуром, золотом, ізмарагдом, сапфіром набитий, стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305);
Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? ..Ще того поля — безмір! (Коцюб., І, 1955, 97);
Нахилився [Григорій] до самої землі. Вона розбухла від дощів, лежала чорним, незасіяним безміром перелогів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 677);
Поглянь в вікно — твоя це перемога. Це дружби й братства пам’ятник живий, — Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій. Ця в безміри прокладена дорога! (Рильський, І, 1956, 284).
2. чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь.
— Пустіть мене, люди добрі, пустіть!.. — благав Гнат, і на його.. виду малювався безмір муки (Коцюб., І, 1955, 74);
Тарасові промінні очі — Весь безмір людських дум і мрій.. Таїли в сяйності своїй (Бажан, Роки, 1957, 241).
3. у знач. присл. Дуже, надзвичайно.
Галя.. раділа його маленьким радощам, безмір уболівала його боліннями (Крот., Сини.., 1948, 19).
Значення в інших словниках
- безмір — бе́змір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- безмір — -у, ч. 1》 Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя. 2》 чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. 3》 у знач. присл. Дуже, надзвичайно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безмір — БЕ́ЗМІР, у, ч. 1. Те, що неможливо або важко виміряти (перев. про простір, час); безмежжя. Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? .. Ще того поля – безмір! (М. Словник української мови у 20 томах
- безмір — див. багато; безмежний; далечінь Словник синонімів Вусика
- безмір — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
- безмір — Безмір, -ру м. = безмір'я. Желех. Словник української мови Грінченка