1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безмір

бе́змір

-у, ч.

1》 Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя.

2》 чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь.

3》 у знач. присл. Дуже, надзвичайно.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмір — бе́змір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. безмір — БЕ́ЗМІР, у, ч. 1. Те, що неможливо або важко виміряти (перев. про простір, час); безмежжя. Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? .. Ще того поля – безмір! (М. Словник української мови у 20 томах
  3. безмір — див. багато; безмежний; далечінь Словник синонімів Вусика
  4. безмір — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
  5. безмір — БЕ́ЗМІР, у, ч. 1. Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя. Пурпуром, золотом, ізмарагдом, сапфіром набитий, стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Фр., XIII, 1954, 305); Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? .. Словник української мови в 11 томах
  6. безмір — Безмір, -ру м. = безмір'я. Желех. Словник української мови Грінченка