безмірно
БЕЗМІ́РНО.
Присл. до безмі́рний.
Безмірно широким колом розпросторилось [небо] над землею (Панас Мирний);
Світонароджені покоління комах радісно роздираються в цім безмірно широкім і блискучім світі (М. Грушевський);
Чим далі ішов він, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний);
Вона дівчина безмірно тиха і скромна (В. Стефаник);
Її любов до чоловіка така неземна, вона кохає його безмірно (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безмірно — безмі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безмірно — Присл. до безмірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безмірно — див. багато Словник синонімів Вусика
- безмірно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
- безмірно — БЕЗМІ́РНО. Присл. до безмі́рний. Безмірно широким колом розпросторилось [небо] над землею (Мирний, III, 1954, 260); Вона дівчина безмірно тиха і скромна (Стеф., III, 1954, 251); Її любов до чоловіка така неземна, вона кохає його безмірно (Ю. Янов., І, 1958, 188). Словник української мови в 11 томах
- безмірно — Безмірно нар. Безмѣрно, неизмѣримо, безпредѣльно. Словник української мови Грінченка