1. Словник української мови у 20 томах

безоглядний

БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, а, е.

Який не зважає на будь-які застереження, обставини і т. ін., ні з чим не рахується у своїх діях; рішучий.

Нерчин .. не вважав себе вже до кінця безоглядним мрійником (Н. Рибак);

Він [Безбородько] тепер є таким, яким він є. Безоглядний і до нестями самозакоханий (Ірина Вільде);

// Який виявляється або здійснюється, незважаючи на будь-які умови, обставини і т. ін., без розмірковування.

Веселий погляд на створіння Боже, І безоглядна віра до людей, І чулість серця .. Усе те В собі я поховав (В. Самійленко);

Ви згадайте XVIII століття і його безоглядну віру в природну справедливість (В. Підмогильний);

В сутінках очі її [Даші] здавалися ще більшими, в них іскрилася безоглядна рішучість (С. Журахович);

Безоглядне лікування спиртовими настоянками домашнього виготовлення часто призводить до наслідків, цілком протилежних бажаним (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безоглядний — (який вирішує свої справи, незважаючи ні на що) безкомпромісний, рішучий, (не рахується ні з чим) відчайдушний. Словник синонімів Полюги
  2. безоглядний — безогля́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безоглядний — Рішучий, зважливий, г. беззглядний, сил. відчайдушний; (до ворогів) безкомпромісний, г. безкомпромісовий. Словник синонімів Караванського
  4. безоглядний — -а, -е. Який не зважає на будь-які застереження, обставини і т. ін., ні з чим не рахується у своїх діях; рішучий. || Який виявляється або здійснюється, незважаючи на будь-які умови, обставини і т. ін., без розмірковування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безоглядний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  6. безоглядний — БЕЗУМО́ВНИЙ (не обмежений ніякими умовами, застреженнями), БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНИЙ — .. Нехай уряд наш домагається безумовної заборони атомної зброї та її випробувань (Н. Словник синонімів української мови
  7. безоглядний — Безо́глядний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безоглядний — БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, а, е. Який не зважає на будь-які застереження, обставини і т. ін., ні з чим не рахується у своїх діях; рішучий. Він [Безбородько] тепер є таким, яким він є. Безоглядний і до нестями самозакоханий (Вільде, Сестри.., 1958, 216); Нерчин.. Словник української мови в 11 томах