1. Словник української мови у 20 томах

безпремінний

БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст.

Неодмінний, обов'язковий.

Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпремінний — безпремі́нний прикметник розм., арх. Орфографічний словник української мови
  2. безпремінний — -а, -е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпремінний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Словник синонімів української мови
  4. безпремінний — Безпремі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222). Словник української мови в 11 томах
  6. безпремінний — Безпремінний, -а, -е Непремѣнный. Словник української мови Грінченка