безпремінний
ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Франко); Охорона землі, підвищення її родючості — неодмінна умова дальшого прогресу в сільському господарстві (з журналу); Система удобрення — найважливіший фактор не тільки зберігання, але й неухильного, настійного підвищення родючості ґрунтів (з газети); Доконечна і цілком ясна вимога, яку ми ставимо до перекладача: розуміння і відчуття первотвору (М. Рильський); — Ні, ти не лякайся, — вважав конечним успокоїти його Сень, — страшного нічого нема в тім, що я задумав (І. Франко); Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський).
ОБОВ'ЯЗКО́ВИЙ (який є характерною прикметою кого-, чого-небудь, завжди притаманний комусь, чомусь), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕЗМІ́ННИЙ, НЕМИНУ́ЧИЙ, ВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ заст. Віддавши ці звичайні і неодмінні розпорядження, капітан третього рангу.. закурив обов'язкову люльку (В. Логвиненко); Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна міщанська обстановка... На вікнах — неодмінні калачики (А. Головко); З трикутничком русявої борідки і в своєму незмінному пенсне він був схожий на Чехова (О. Донченко); — Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський); Майстерність художника, — в основу якої ми беремо ідейність і народність, — це наша вічна тема (К. Гордієнко).
Значення в інших словниках
- безпремінний — безпремі́нний прикметник розм., арх. Орфографічний словник української мови
- безпремінний — -а, -е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- безпремінний — Безпремі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222). Словник української мови в 11 томах
- безпремінний — Безпремінний, -а, -е Непремѣнный. Словник української мови Грінченка