безпремінний
БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий.
Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпремінний — безпремі́нний прикметник розм., арх. Орфографічний словник української мови
- безпремінний — -а, -е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- безпремінний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Словник синонімів української мови
- безпремінний — Безпремі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпремінний — Безпремінний, -а, -е Непремѣнный. Словник української мови Грінченка