1. Словник української мови в 11 томах

безпремінно

БЕЗПРЕМІ́ННО, розм., заст. Присл. до безпремі́нний.

По селах їздить [Василенко] та людей підбадьорює.., щоб безпремінно на вибори їхали (Мирний, IV, 1955, 364);

[Старшина:] Піду безпремінно — чи не влучу години, щоб побалакать з нею (К.-Карий, І, 1960, 48);

— Вам, бабусю, безпремінно завтра буде [лист] (Ів., Таємниця, 1959, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпремінно — безпремі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. безпремінно — розм., заст. Присл. до безпремінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпремінно — БЕЗПРЕМІ́ННО, розм., заст. Присл. до безпремі́нний. По селах їздить [Василенко] та людей підбадьорює.., щоб безпремінно на вибори їхали (Панас Мирний); [Старшина:] Піду безпремінно – чи не влучу години, щоб побалакать з нею (І. Словник української мови у 20 томах
  4. безпремінно — див. обов'язково Словник синонімів Вусика
  5. безпремінно — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм. Словник синонімів української мови
  6. безпремінно — Безпремі́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безпремінно — Безпремінно нар. Непремѣнно. Хтось безпремінно буде в гості. Чуб. І. 58. Словник української мови Грінченка