1. Словник української мови у 20 томах

безпричинний

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е.

Який не має певної причини, підстави.

Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив [дражнив] його (І. Франко);

Безпричинна ненависть до Карно що далі, то більш зростає (М. Хвильовий);

Безпричинний жаль до Тимофія танув, як димок у повітрі (І. Рябокляч);

В якусь мить мене осяяла радість. Безпричинна, дивна, .. всепроникаюча (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпричинний — безпричи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпричинний — -а, -е. Який не має певної причини, підстави. Безпричинний напад люті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпричинний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
  4. безпричинний — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави. Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив його (Фр., III, 1950, 425); Безпричинний жаль до Тимофія танув, як димок у повітрі (Ряб., Золототисячник, 1948, 177). Словник української мови в 11 томах