безпричинно
БЕЗПРИЧИ́ННО.
Присл. до безпричи́нний.
Якщо скажуть вони [грішники]: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного... Сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
І вона заплакала так само нагло і безпричинно, як уперед сміялася (І. Франко);
Поруч полковника щебетали міські панночки, безпричинно сміючись і кокетуючи (А. Шиян);
Гриць безпричинно, щасливо засміявся (О. Бердник);
// заст. Безневинно, без вини.
Ви, Семене Івановичу, грамотні, знаєте, усе знаєте, як важко чоловікові терпіти і переносити худу славу безпричинно (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпричинно — безпричи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безпричинно — з доброго дива; ні за що ні про що; ні сіло ні впало (пало); ні з того ні з сього (з цього). Ти думаєш, що оце мене так – з доброго дива та справжнього жалю – взяли й випустили на волю? (Панас Мирний, 4, 1955... Словник фразеологічних синонімів
- безпричинно — Присл. до безпричинний. || заст. Безневинно, без вини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпричинно — БЕЗПРИЧИ́ННО. Присл. до безпричи́нний. І вона заплакала так само нагло і безпричинно, як уперед сміялася (Фр., III, 1950, 452); Поруч полковника щебетали міські панночки, безпричинно сміючись і кокетуючи (Шиян, Гроза.., 1956, 35); // заст. Словник української мови в 11 томах