безпричинний
БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави.
Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив його (Фр., III, 1950, 425);
Безпричинний жаль до Тимофія танув, як димок у повітрі (Ряб., Золототисячник, 1948, 177).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпричинний — безпричи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- безпричинний — -а, -е. Який не має певної причини, підстави. Безпричинний напад люті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпричинний — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави. Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив [дражнив] його (І. Франко); Безпричинна ненависть до Карно що далі, то більш зростає (М. Словник української мови у 20 томах
- безпричинний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови