1. Словник української мови у 20 томах

безпутний

БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е.

Який відзначається легковажністю, невпорядкованістю; безладний, розгульний.

Мотря спершу дивилася на .. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний);

Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? (Л. Дмитерко);

// Непутящий, нерозумний.

Ах ти ж хлоп'я безпутне. Та хіба ж можна на рідну бабусю отаке плести? (Яків Баш);

// рідко. Плутаний, хаотичний.

Бувай здоровенька і прости, що лист якийсь безпутний – дуже гаряче! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпутний — безпу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпутний — -а, -е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Безпутний хлопець. || Непутящий. || Плутаний, хаотичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпутний — див. бешкетник; легковажний; розпусник Словник синонімів Вусика
  4. безпутний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
  5. безпутний — БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на.. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Мирний, II, 1954, 161); Де цей безпу тний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким?... Словник української мови в 11 томах
  6. безпутний — Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є Безпутный, непорядочный. І так люде зовуть уже безпутною. Словник української мови Грінченка