1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безпутний

безпу́тний

-а, -е.

Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Безпутний хлопець.

|| Непутящий.

|| Плутаний, хаотичний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпутний — безпу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпутний — БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю, невпорядкованістю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на .. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Панас Мирний); Де цей безпутний Багрич пропадав цілу ніч? (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. безпутний — див. бешкетник; легковажний; розпусник Словник синонімів Вусика
  4. безпутний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
  5. безпутний — БЕЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який відзначається легковажністю; безладний, розгульний. Мотря спершу дивилася на.. безпутне життя [Чіпчине] та плакала, та вговорювала Чіпку (Мирний, II, 1954, 161); Де цей безпу тний Багрич пропадав цілу ніч? Пиячив? У кого? З ким?... Словник української мови в 11 томах
  6. безпутний — Безпутний, -а, -е и безпутній, -я, -є Безпутный, непорядочный. І так люде зовуть уже безпутною. Словник української мови Грінченка