1. Словник української мови у 20 томах

безпутниця

БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до безпу́тник.

Кажуть, нову безпутницю з Кіпру привезли (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпутниця — безпу́тниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. безпутниця — -і, розм. Жін. до безпутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпутниця — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
  4. безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Словник української мови в 11 томах