1. Словник синонімів української мови

безпутниця

РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко); — Мало їй солдатні, так вона ще й з дитиною злигалася... Розпутниця окаянна! (Григір Тютюнник); (Маруся:) Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко); — Накупив землі (Колісник) на земські гроші та у їх вигодовує бахурок (Панас Мирний); (Аннушка:) Він сміється, зі мною сміється над тобою, потаскухою! (М. Старицький); Це той вішатель, кокаїніст? Через якусь там шлюху застрелив у ресторані свого ж корнета?! (О. Гончар); — Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (О. Ільченко); Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький). — Пор. пові́я.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпутниця — безпу́тниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. безпутниця — -і, розм. Жін. до безпутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Кажуть, нову безпутницю з Кіпру привезли (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  4. безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Словник української мови в 11 томах