безпутниця
безпу́тниця
іменник жіночого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпутниця — -і, розм. Жін. до безпутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Кажуть, нову безпутницю з Кіпру привезли (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
- безпутниця — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
- безпутниця — БЕЗПУ́ТНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до безпу́тник. Словник української мови в 11 томах