безсоння

БЕЗСО́ННЯ, я, с.

1. Довге перебування без сну; неспання.

– Од безсоння звелась. П'яту ніч не спимо, не гасимо світла, пильнуєм, щоб не здрімати (М. Коцюбинський);

Голова йому [Іваненку] від безсоння була важка, як настромлена на плечі торба з піском (В. Винниченко);

З туману почали виринати озброєні мокрі люди, з запаленими від безсоння очима, босі, погано вдягнені (О. Довженко);

Добрий день, мій рядок кароокий, побратиме моїх безсонь (В. Стус).

2. Хвороблива відсутність сну.

[Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Леся Українка);

Михайло в ті дні помітно змарнів, його напало безсоння (В. Кучер);

Іонізоване повітря корисне також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (з наук.-попул. літ.);

Настій листя ожини призначають при підвищеній збудливості та хронічному безсонні (з навч. літ.);

Масове поширення безсоння у наш час породило цілу індустрію виробництва снодійних засобів (з газ.);

* Образно. Костюк притулився плечем до дзеркальних дверей купе, він входив у безсоння (Ю. Щербак).