1. Словник української мови у 20 томах

безталанний

БЕЗТАЛА́ННИЙ, а, е.

1. Який не має талану, щастя; нещасний.

А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не досталось мені в світі Весело співати (з народної пісні);

В поезіях молодого Шевченка бачимо правдиве відтворення думок і почуттів народу, пригноблених, безталанних людей (з наук. літ.);

Одна з найтрагічніших в історії Давньої Русі – особа безталанного князя Святополка (із журн.);

// у знач. ім. безтала́нний, ного, ч.; безтала́нна, ної, ж. Той, хто не має талану, щастя.

Деякі образи сих безталанних не покидали мене .. цілу ніч (Леся Українка);

// Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя.

Її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання (І. Нечуй-Левицький);

– Поки співаєш [зозуле] на калині, То й весело мені, і забуваю я Свою недоленьку, життя своє погане Та безталанне... (Л. Глібов);

Ти нас судив, не заглядаючи у серце, не приглядаючися до нашого безталанного життя (Б. Лепкий);

* Образно. О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірную дружину, Як безталанную свою Вкраїну! (Т. Шевченко).

2. рідко. Те саме, що безда́рний.

А що, коли його проект поряд з іншими проектами славетних майстрів скульптури буде блідим, нікчемним, безталанним? (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безталанний — безтала́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безталанний — Нещасливий, нещасний, безщасний, бездольний, безкебетний, ЯК ІМ. бідолаха; (твір) бездарний; п!. БІДОЛАХА, СЕРДЕШНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безталанний — [беизталан:ией і беисталан:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. безталанний — -а, -е. 1》 Який не має талану, щастя; нещасний. || у знач. ім. безталанний, -ного, ч.; безталанна, -ної, ж. Той, хто не має талану, щастя. || Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя. 2》 рідко. Те саме, що бездарний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безталанний — див. бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  6. безталанний — НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст. Словник синонімів української мови
  7. безталанний — Безтала́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безталанний — БЕЗТАЛА́ННИЙ, а, е. 1. Який не мав талану, щастя; нещасний. А я бідний, безталанний. Без пари, без хати, Не досталось мені в світі Весело співати (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
  9. безталанний — Безталанний, -а, -е Несчастный, безталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. І. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186. Словник української мови Грінченка