1. Словник української мови у 20 томах

безталанник

БЕЗТАЛА́ННИК, а, ч.

Безталанна, нещасна людина.

Такий недотепа, такий безталанник був і Грицько Вареник, батько цієї самої дівчини (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безталанник — безтала́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безталанник — -а, ч. Безталанна, нещасна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безталанник — див. бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  4. безталанник — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм. Словник синонімів української мови
  5. безталанник — Безтала́нник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безталанник — БЕЗТАЛА́ННИК, а, ч. Безталанна, нещасна людина. Такий недотепа, такий безталанник був і Грицько Вареник, батько цієї самої дівчини (Мирний, І, 1954, 48). Словник української мови в 11 томах
  7. безталанник — Безталанник, -ка м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ. Словник української мови Грінченка