1. Словник української мови у 20 томах

безуміти

БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, недок., рідко.

Ставати безумним; шаленіти.

Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко);

* Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безуміти — безу́міти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. безуміти — -ію, -ієш, рідко. Ставати безумним; шаленіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безуміти — БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені?... Словник синонімів української мови
  4. безуміти — БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, рідко. Ставати безумним; шаленіти. Нещасний хлопець безумів зо страху (Фр., VIII, 1952. 345); *Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (Тич., І, 1946, 119). Словник української мови в 11 томах
  5. безуміти — Безуміти, -мію, -єш гл. Безумѣть, сходить съ ума. Словник української мови Грінченка