безуміти
БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені? А може, я божеволію? з'явилася раптом думка (А. Шиян); Батареї без угаву молотили по них (дотах), осліплюючи і оглушуючи методичним вогнем гарнізони, що божеволіли в тих залізобетонних черепах (О. Гончар); Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко); — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, — сказала вона (І. Нечуй-Левицький); Шаленіючи з жаху, присів (Фред) під якимсь обпаленим кущем і тут знову помітив біля себе Руді (В. Козаченко). — Пор. здурі́ти, збожево́літи.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безуміти — безу́міти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- безуміти — -ію, -ієш, рідко. Ставати безумним; шаленіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безуміти — БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, недок., рідко. Ставати безумним; шаленіти. Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко); * Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
- безуміти — БЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, рідко. Ставати безумним; шаленіти. Нещасний хлопець безумів зо страху (Фр., VIII, 1952. 345); *Образно. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! (Тич., І, 1946, 119). Словник української мови в 11 томах
- безуміти — Безуміти, -мію, -єш гл. Безумѣть, сходить съ ума. Словник української мови Грінченка