безхатько
БЕЗХА́ТЬКО, а, ч., розм.
Те саме, що безха́тник.
На вокзалі затримали особу без документів, яка мала характерний для безхатьків вигляд (з газ.);
Вандалом виявився місцевий безхатько, який здав шматки металу на брухт (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безхатько — безха́тько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безхатько — див. безхатченко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безхатько — див. бідний Словник синонімів Вусика
- безхатько — Безха́тько, -ка; -тьки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безхатько — Безхатько, -ка м. = безхатник. Харьк. г. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка