1. Словник української мови у 20 томах

безхвостий

БЕЗХВО́СТИЙ, а, е.

Який не має хвоста.

Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: “Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!” (Л. Глібов);

Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (О. Донченко);

Коли народна помста опуститься на їх [фашистів] до краю розтягнуті тили, тоді ворог буде приймати за міну навіть фуркіт поганого безхвостого горобця (М. Стельмах);

// у знач. ім. безхво́стий, того, ч. Тварина, в якої відсутній хвіст.

Куций безхвостого не догонить [не дожене] (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безхвостий — безхво́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безхвостий — -а, -е. Який не має хвоста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безхвостий — Безхво́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безхвостий — БЕЗХВО́СТИЙ, а, е. 1. Який не має хвоста. Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: "Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!" (Гл., Вибр., 1957, 142); Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (Донч., VI, 1957, 251). Словник української мови в 11 томах
  5. безхвостий — Безхвостий, -а, -е Безхвостый. Рудч. Ск. І. 6. Сама ти стара сорока безхвоста. Шевч. Словник української мови Грінченка